Як налаштувати та використовувати віртуальне середовище в Python

Python – неймовірно гнучка мова програмування, яка чудово підходить для створення проєктів будь-якого масштабу: від невеликих скриптів до великих веб-додатків. Але що відбувається, коли у нас є кілька проєктів, що використовують різні версії бібліотек або самого Python? У цій статті ми розглянемо, як створити віртуальне оточення Python. Адже без нього можна легко “нафейлити” проєкт, заплутавшись у залежностях. А навчитися програмування цією мовою ви можете на курсах FoxmindEd.

Що таке віртуальне оточення і навіщо воно потрібне?

Це ізольоване середовище, в якому знаходяться тільки ті бібліотеки та залежності, які необхідні для конкретного проєкту. Це як робота з різними “контейнерами” в Docker: кожен проєкт має свої унікальні вимоги, і важливо їх не змішувати. Наприклад, один проєкт використовує Django версії 2.2, а інший – 3.0.

Python віртуальне оточення допомагає уникнути плутанини і тримає всі проєкти незалежними один від одного.

Як створити віртуальне оточення в Python?

Це як завести окрему пісочницю для кожного проєкту. Команда для цього проста:

python -m venv myenv

Тут myenv – це ім’я оточення, яке ви створюєте. Цей процес створює копію інтерпретатора Python і всіх необхідних інструментів у зазначеній папці. До речі, якщо ви знайомі з терміном “деплой”, то створення оточень можна вважати локальною версією деплоя для розробки.

Основні інструменти для роботи з virtualenv

Для управління оточеннями використовується virtualenv – один із найпопулярніших інструментів. Він дає змогу швидко створити віртуальне оточення, налаштувати його та керувати залежностями. Крім того, існують й інші утиліти, такі як pipenv і poetry. Однак робота з virtualenv залишається класичним і надійним варіантом, перевіреним часом.

Налаштування та активація віртуального середовища

Тепер, коли ми створили віртуальне середовище, його потрібно активувати. І тут починається найцікавіше.

Як активувати та деактивувати віртуальне оточення?

Щоб зробити це на Windows, використовуйте команду:

myenv\Scripts\activate

А на MacOS/Linux:

source myenv/bin/activate

Після активації в терміналі з’явиться ім’я системи в дужках. Це означає, що все, що ви будете встановлювати через pip, зберігатиметься саме в цьому середовищі. Для виходу з віртуальної системи просто виконайте:

deactivate

Жодної магії, просто ізольоване середовище для вашого проєкту, як тайм-аут для кодера, який втомився від конфліктів залежностей.

Керування залежностями у віртуальному середовищі

Окей, тепер, коли активація віртуального середовища Python пройшла успішно, саме час встановити потрібні пакети. Використовуйте команду pip для встановлення залежностей:

pip install <package_name>

Щоб зберегти список встановлених залежностей, використовуйте:

pip freeze > requirements.txt

Це допоможе в майбутньому легко відновити оточення на новому комп’ютері або сервері.

FoxmindEd – це навчальний центр, що має велику різноманітність напрямків курсів для новачків та програмістів з досвідом!

Тільки починаєте свій шлях в ІТ? Спробуйте курси Start

Вже маєте базові навички програмування? Тоді
курси Junior саме для вас.

Хочете поглибити свої знання в ІТ? Ми маємо курси Middle/Senior

Приклади налаштування середовища для різних проєктів

Розглянемо приклади віртуальних середовищ python та їхнє налаштування… Припустимо, у вас два проєкти: один використовує Django, інший Flask. Для кожного ви створюєте окремі віртуальні середовища і встановлюєте необхідні залежності:

pip install django==2.2

pip install flask==1.1.2

Тепер ваші проєкти працюватимуть незалежно один від одного, без конфліктів версій бібліотек. Це як мати два різні “рушії” для кожного проєкту – кожен працює у своєму середовищі, і це не створює проблем.

Найкраща практика роботи з віртуальними оточеннями

Існує кілька лайфхаків і трюків, які допоможуть вам автоматизувати процеси й уникати типових помилок.

Як працювати з кількома оточеннями одночасно?

Використання virtualenvwrapper допоможе швидко перемикатися між середовищами без необхідності вручну вказувати шлях до кожного:

workon myenv

Це не тільки прискорює процес, а й знижує шанс “напартачити” з активуванням неправильного оточення.

Автоматизація створення та активації оточень

Для цих цілей можна використовувати файл .bashrc або .zshrc, щоб автоматично активувати потрібне оточення під час входу в проєкт. Додайте до файлу такий рядок:

source /path/to/myenv/bin/activate

Тепер щоразу під час запуску терміналу в цьому проєкті оточення буде активуватися автоматично.

Як зберігати та відновлювати залежності в проєкті?

Ми вже згадували pip freeze. Але як відновити залежності? Дуже просто:

pip install -r requirements.txt

Ця команда встановить усі пакети, які вказані у файлі requirements.txt. Такий підхід особливо корисний, коли ви працюєте в команді, і колегам потрібно розгорнути середовище з точно такими ж версіями бібліотек.

Вирішення типових проблем із віртуальними оточеннями

Буває, що під час роботи з віртуальними середовищами можуть трапитися проблеми. Розглянемо деякі з них…

Проблеми з активацією середовища та шляхи їх вирішення

Іноді під час активації віртуальної системи на Windows може виникнути помилка, пов’язана з політикою виконання скриптів. Щоб вирішити це, виконайте таку команду в PowerShell:

Set-ExecutionPolicy RemoteSigned -Scope CurrentUser

Це дасть змогу запустити скрипти і вирішить проблему з активацією.

Керування конфліктами залежностей у різних оточеннях

Буває, що різні версії бібліотек спричиняють конфлікти. У таких випадках допоможе використання інструментів на кшталт pipenv, які відстежують залежності та запобігають конфліктам, автоматично встановлюючи сумісні версії пакетів.

Поради щодо організації оточень для командної роботи

Коли ви працюєте в команді, завжди зберігайте файл requirements.txt і оновлюйте його під час встановлення нових пакетів. Це дасть змогу кожному члену команди легко налаштувати своє середовище й уникнути проблем із залежностями. І, звичайно, не забувайте періодично перевіряти версії пакетів і оновлювати їх, щоб уникнути застарілих бібліотек.

Завершення

Тепер ви знаєте, як налаштувати віртуальне оточення в Python, активувати його та керувати залежностями. А найголовніше – як уникнути “залипух” із конфліктами версій і пакетами. Вдалого кодингу, і нехай ваші проєкти розвиваються без багів і залежностей, які “ламають усе”!