Сергій Немчинський: Чому програмісти звільняються: 6 причин - FoxmindEd
06.08.2022

Сергій Немчинський: Чому програмісти звільняються: 6 причин

Сергій Немчинський
9 хвилин перегляду
Сергій Немчинський: Чому програмісти звільняються: 6 причин

Сьогодні про те, чому програмісти звільняються самі.

Гроші

Перша причина, звичайно ж, гроші. Коли в іншому місці пропонують горезвісні +500, це, звичайно ж, вагомий аргумент.

Ми всі з вами працюємо за гроші. Якщо хтось каже, що працює не за гроші, а виключно заради інтересу – не вірте. Гроші це гігієнічний фактор, їх повинно бути достатньо. Якщо їх недостатньо, це, безумовно, привід для звільнення.

Звичайно, людині може перестати вистачати грошей і вона вирішить, що ті самі +500 для неї важливіші за все інше. Хочеться нову машину, квартиру, на Багами, і вона шукає роботу, де дадуть більше грошей. Це типова ситуація, і більшість керівників намагаються цю ситуацію передбачити і запропонувати людині підвищення раніше, ніж вона піде з’ясовувати на ринку, скільки вона коштує. Але керівники люди зайняті, можуть це і пропустити. А іноді бюджет проекту не дозволяє дати більше грошей.

Словом, гроші – це найпоширеніший і самий зрозумілий привід для звільнення.

Брак мотивації

Людині може щось не подобається на проекті. Стек технологій, предметна область, щось інше. Це призводить до нестачі мотивації працювати. Особливо на цьому проекті. Що називається, «не пре».

В цьому випадку звільнитися – правильне рішення. Єдине, що я завжди раджу всім програмістам –перш ніж звільнятися, сходіть до керівника і обговоріть ситуацію. Скажіть чесно, що проект вам не подобається, і що ви не проти перейти на інший проект. Це нормальний дорослий підхід: коли ви говорите зі своїм керівником і питаєте, чи є можливість працювати на більш цікавому проекті.

Вигорання

Це бич 21-го століття, будемо чесні. Дуже багато народу згорає на роботі і буквально вмирає від цього. На жаль, поки наша культура швидше підштовхує людину до вигорання. «Що ти сидиш, як ледача жопа, йди попрацюй!» А людина вже не може працювати, вона втомилась, у неї немає ніяких сил, але вона йде і працює.

Ви вже розумієте, що в програмуванні виживають тільки ті, кому це дійсно подобається. Якщо програмування подобається, їм намагаються займатися більше і більше. Але якщо це перевершує фізичні можливості людини – привіт, вигорання.

Найстрашніша історія – коли у людини і робота, і хобі – це програмування. Вона попрацювала, а потім така: «А тепер я відпочину!» і йде програмувати на інший проект. Тобто за хорошу роботу вона себе винагороджує ще більшою кількістю роботи. При такому режимі людина вигорає стрімко, тому що у неї немає нічого, крім програмування.

Тому нерідкі історії, коли людина після декількох років такої роботи оголошує, що вона більше не може, згоріла геть, кидає програмування взагалі і йде займатися чимось взагалі не пов’язаним. Наприклад, яблука в Нідерландах збирати. Або просто відлежуватися, приходити в себе. Це може тривати місяць, два, а то й півроку.

Це, звичайно, погана ситуація. Відпочивати потрібно вчасно. Якщо ви не вмієте планувати відпочинок під час життя, ви неодмінно скотитеся в стан, коли ви або працюєте без перерви, або взагалі нічого не можете робити. І те, і інше сумно. А ідеально – це працювати і відпочивати одночасно. Відпочивати за вихідні, відпочивати за вечір. І приходити на роботу зі свіжими силами.

Офісна політика

Чесно кажучи, це не найчастіший привід звільнення програмістів, хоча всяке буває. Для більшості програмістів надумані обмеження, типу «робоча перерва не довше ніж півгодини» або «за запізнення на п’ять хвилин штраф» – це привід не найматися на цю роботу. Тому що це вже повний швах. Які б не були зарплати, хоч би яким не був цікавим проект або відмінним керівництво – так працювати ніхто не буде.

Особисто я зіткнувся з проектом, де роботи не було, але відсидіти необхідну кількість годин було обов’язково. Як же це втомлює – сидіти і нічого не робити! Відразу знижує мотивацію. Ось з таких проектів люди часто звільняються, бо вони втомлюються.

Невизначене майбутнє

Люди дуже не люблять жити в ситуації підвішеності і невизначеності. Це коли керівник не може їм сказати, чи буде підвищення і коли, чи задоволені роботою цього співробітника чи ні, і так далі. Особливо сильно це б’є по новачкам, тому що вони не дуже в собі впевнені, а їм нічого не говорять. Знаєте, як люди чинять самогубство напередодні страти? Тут те ж саме. «Я не можу так більше, мене завтра звільнять, краще я звільнюся сам.»

Це, в першу чергу, проблема керівництва. Якщо у вас люди так звільняються – майте на увазі, ви поганий керівник. Виправляйтеся. Люди хочуть розуміти, що їх чекає попереду, чи задоволені ними, куди рухається проект, бачити чіткий план свого розвитку, і так далі. «Якщо я зроблю ось це – мене чекає підвищення, а якщо ось це – мені підвищать зарплату». Людина повинна це розуміти, як і те, на хорошому вона рахунку або в черзі на звільнення.

Поганий керівник

Коли я навчався на менеджера, я чітко засвоїв: люди приходять в компанію, а звільняються від керівника. Часто люди йдуть не тому, що їх переманили зарплатою, а тому, що ви поганий керівник.

Що означає поганий? Поганий, звичайно, чисто суб’єктивне визначення. Може, ви і хороша людина, справляєтеся з роботою – але не зійшлися характерами. Якісь мікрореакції відрізняються, звикли спілкуватися інакше, вам дискомфортно один з одним. У такій обстановці працювати важко.

Якийсь час можна так протягнути. Але потім ти розумієш, що життя у тебе одне, і витрачати його на те, щоб мучитись з людиною, яка тобі не дуже подобається – навіщо?

І тоді розробник збирає речі і йде шукати себе в гетеросексуальному колективі. Я це розумію і швидше схвалюю. Але якщо ви не зійшлися характерами з одним керівником, з іншим, з третім – задумайтеся, хто в цій історії насправді токсичний упир? Можливо, це ви.

Завжди ваш Сергій Немчинський.