Що таке Open Authorization

Коли ми проводимо час в інтернеті, ми постійно стикаємося з потребою ділитися даними між різними сервісами: від додатків для соціальних мереж до онлайн-магазинів. Однак, як можна переконатися, що наші особисті дані не опиняться в неправильних руках? І ось тут на допомогу приходить певний стандарт авторизації. Сьогодні ми розберемося, OAuth що це і наскільки безпечний обмін доступом між застосунками та користувачами він забезпечує.

Що це таке

OAuth, або Open Authorization – це протокол авторизації, який надає одним веб-додаткам можливість отримати доступ до ресурсів іншого додатка від імені користувача, без необхідності розкривати свої облікові дані. Простіше кажучи, oauth як працює: він дає змогу вам увійти на сайт або в застосунок через свій обліковий запис на іншому сайті, не розкриваючи свої логін і пароль. Основна ж його мета – забезпечити безпеку і зручність для користувачів і додатків. Замість того щоб ділитися своїми обліковими даними з кожним сервісом окремо, користувачі можуть дозволити доступ до своїх даних тільки певним частинам інформації. Застосунки, своєю чергою, отримують доступ тільки до тієї інформації, яка їм дійсно потрібна для роботи.

Як ви розумієте, ця платформа спростила життя мільйонам користувачів і розробників, оскільки забезпечила безпечний і зручний обмін даними в цифровому світі.

Історія створення 

Історія OAuth почалася в дні, коли інтернет тільки почав завойовувати маси. З появою веб-додатків і сервісів стало очевидним, що наявні методи автентифікації та авторизації не забезпечують належної безпеки та зручності. Саме тоді, на початку 2000-х, і почалося розроблення протоколу OAuth.

Перші версії були досить простими, але вони заклали основи для майбутнього розвитку. Вони допомогли веб-додаткам делегувати доступ до ресурсів користувача без передання логіна і пароля. Це стало значним кроком уперед у забезпеченні безпеки в онлайн.

З появою нових технологій змінилися і потреби у сфері онлайн-безпеки. Відповідно, платформа також змінилася. У 2012 році було презентовано версію OAuth 2.0, яка стала глобальним стандартом для авторизації в інтернеті: платформа стала гнучкішою, що дало змогу розробникам створювати різноманітні додатки з використанням одного й того самого протоколу. Це сприяло зростанню інтернет-екосистеми, даючи змогу користувачам безпечно взаємодіяти з різними сервісами за мінімальних ризиків.

Одним із ключових моментів у розвитку OAuth 2.0 стала його стандартизація. Підтримувана безліччю великих технологічних компаній, ця версія протоколу, до її простоти й ефективності, стала до того ж, доступною і зручною для всіх.

Досі цей протокол продовжує забезпечувати безпеку і зручність для мільйонів користувачів і розробників по всьому світу.

Основні принципи роботи 

В основі роботи OAuth лежить ідея делегування доступу. Замість того щоб давати свій пароль, ви просто дозволяєте додатку використовувати певні ресурси. Для цього, ви надаєте дозвіл на доступ, і додаток отримує спеціальний ключ, або токен, який підтверджує ваш дозвіл.

Ви можете увійти на веб-сайт або в додаток через свій акаунт на іншому веб-сервісі, такому як Google або Facebook. Замість того щоб вводити свої облікові дані, ви підтверджуєте свою особистість на зовнішньому сайті, і цей сайт створює спеціальний токен, який передають веб-сайту або застосунку, до якого ви хочете отримати доступ.

Токени – це ключі безпеки, які використовуються для аутентифікації користувача та надання доступу до захищених ресурсів. Після того як ви дали дозвіл на доступ, протокол створює токен, який потім використовується для ідентифікації вас і надання доступу до ваших даних на іншому ресурсі.

Ці токени тимчасові й обмежені певними правами доступу. Вони не містять ваш пароль і можуть бути використані тільки для конкретних дій, які ви дозволили. Якщо ви вирішите відкликати дозвіл, токен стає недійсним, що забезпечує додатковий рівень безпеки.

Oauth2 як працює

Процес роботи OAuth починається із запиту авторизації. Ви натискаєте кнопку “Увійти через Google” на якомусь сайті. Після цього ви перенаправляєтеся на сторінку Google, яка запитує: “Ви впевнені, що хочете надати доступ до вашого облікового запису?” Якщо ви погоджуєтеся, Google створює токен, який передається назад на той сайт, який ви хочете використовувати. Тепер цей сайт може отримати доступ до певних частин вашого облікового запису Google, але не до всього.

Процес авторизації в OAuth можна розділити на такі етапи:

• Ініціалізація: клієнт ініціює процес авторизації, надсилаючи запит на сервер ресурсу.
• Перенаправлення: сервер ресурсу перенаправляє користувача на сторінку провайдера авторизації.
• Аутентифікація: користувач вводить облікові дані на сторінці провайдера авторизації.
• Авторизація: провайдер авторизації перевіряє облікові дані користувача і видає токен клієнту.
• Отримання токена: клієнт отримує токен і використовує його для доступу до ресурсу.

Протокол підтримує кілька різних потоків авторизації, які відрізняються за способом взаємодії користувача і сторонньої програми.

• Авторизація коду (Authorization Code Grant)

Застосування: цей потік, найчастіше, використовується для веб-додатків. Коли користувач авторизується, клієнтський додаток отримує тимчасовий код, який обмінюється на токен доступу. Це безпечний спосіб, оскільки пароль ніколи не передається через браузер користувача.

• Імпліцитний потік (Implicit Grant)

Застосування: часто застосовується для веб-додатків, що працюють на стороні клієнта. Токен доступу передається безпосередньо в браузер користувача після авторизації. Однак він менш безпечний, ніж перший варіант, тому що токен видно в URL-адресі браузера.

• Потік авторизації пароля (Resource Owner Password Credentials Grant)

Застосування: дає змогу клієнту обмінювати ім’я користувача і пароль користувача на токен доступу. Цей варіант рідше використовується через ризик передання пароля клієнту, але може бути корисним у деяких випадках, наприклад, у деяких мобільних додатках.

• Клієнтські облікові дані (Client Credentials Grant)

Застосування: клієнт (наприклад, внутрішній додаток) використовує свої облікові дані (ідентифікатор клієнта та пароль) для отримання токена доступу. Цей метод використовується, коли клієнт має довірчі відносини із сервером авторизації та не взаємодіє від імені користувача.

Кожен із цих потоків призначений для певних сценаріїв використання і забезпечує певний рівень безпеки та зручності. Розробники мають обирати відповідний потік авторизації залежно від вимог свого застосунку, рівня безпеки та потреб користувачів.

Безпека в OAuth

Звичайно, коли йдеться про доступ до ваших даних, безпека відіграє ключову роль. Найчастіше основні загрози пов’язані зі зловмисниками, які намагаються видати себе за вас і отримати доступ до ваших даних. OAuth 2.0 передбачає різні методи запобігання подібним атакам, як-от захищені з’єднання та перевірки автентичності.

Яким чином існують загрози та методи їх запобігання?

• Перехоплення токенів (Token Interception): це одна з основних загроз. Зловмисники можуть перехопити токени доступу та використовувати їх від імені користувача. Для запобігання цій атаці рекомендується використовувати HTTPS для захисту передачі даних між клієнтом, сервером авторизації та ресурсом. Токени також мають бути короткоживучими та оновлюваними.

• Фішинг (Phishing): атаки за таким типом спрямовані на те, щоб обдурити користувача і змусити його надати свої облікові дані або дозволити доступ зловмиснику. Для захисту від цього роду атак, користувачів слід навчати розпізнавати підозрілі запити на авторизацію і завжди перевіряти, на якому сайті вони вводять свої дані.

• Атаки з маршрутизації зворотного проходу (OAuth Authorization Server Covert Redirect): такі атаки можуть обдурити користувачів і направити їх на підроблені веб-сайти. Для запобігання цього роду загрози, розробники повинні використовувати захищені редиректи і уважно перевіряти, щоб параметри запитів були правильно налаштовані.

• Атаки з підробкою запиту (Cross-Site Request Forgery, CSRF): Зловмисники можуть відправити підроблені запити від імені користувача. Для запобігання CSRF-атакам можна використовувати анти-CSRF токени, які запобігають виконанню запитів від несанкціонованих джерел.

Як же безпечно використовувати протокол?

Ось деякі рекомендації: 

• Завжди використовуйте захищене HTTPS-з’єднання для передавання даних між клієнтом, сервером авторизації та ресурсом. Це забезпечить конфіденційність і цілісність даних під час передавання.

• Токени доступу мають бути короткоживучими та одноразовими, щоб зменшити можливість їхнього перехоплення та зловживання.

• Користувачі повинні розуміти, як розпізнавати підозрілі запити на авторизацію.

• Розробники і користувачі можуть впровадити двофакторну аутентифікацію для додаткового шару безпеки. Це означає, що крім пароля користувачі повинні надати додатковий підтверджувальний фактор, такий як SMS-код або біометричні дані.

• Регулярно перевіряйте аудити безпеки та проводьте моніторинг для виявлення підозрілої активності, щоб швидко зреагувати на неї.

• Під час розроблення застосунків розробникам слід використовувати перевірені та безпечні бібліотеки та фреймворки для реалізації протоколу. Це допоможе уникнути відомих вразливостей.

Дотримання цих рекомендацій допоможе забезпечити безпечне використання протоколу і захистить ваші дані та акаунти від загроз.

Висновок

OAuth – це свого роду віртуальна перепустка в онлайн світ. Він дає змогу вам ділитися тільки тим, що ви хочете, не ставлячи під загрозу всі свої цінні дані.

Розробникам хотілося б порадити: використовувати безпечний потік авторизації, зберігати токени в безпечному місці, регулярно оновлювати бібліотеки та фреймворки, які використовуються для реалізації OAuth.

І пам’ятайте, хороші практики безпеки, такі як використання сильних паролів і пильність під час надання доступу, завжди залишаються на першому місці.