Патерни проєктування у Frontend: коли застосовуються й чому важливі

Код у продуктових командах рідко залишається «невеликим». З’являються нові екрани, стан росте, змінюються API. Там, де вчора працював один-єдиний компонент, сьогодні треба зважено керувати побічними ефектами, мережевими помилками, кешем і продуктивністю. Патерни — не «магічні рецепти», а узгоджені способи структурувати код, щоби він залишався читабельним і контрольованим у довгостроковій перспективі. Вони допомагають зменшити зв’язність, формалізувати спільні рішення й швидше онбордити розробників.

Коли патерни справді потрібні

Якщо ви впізнаєте кілька пунктів нижче, саме час придивитися до патернів:

• один «величезний» компонент робить усе й одразу, страшно щось чіпати;
• дані передаються ланцюжком через п’ять-шість рівнів компонентів;
• заміна бібліотеки або API ламає пів застосунку;
• продуктивність падає через зайві перерендери та важкі обчислення.

Патерни дають спільні правила: де зберігати дані, як передавати їх між частинами, як сховати деталі реалізації тощо.

Корисні JS/GoF-патерни

• Module / ES Modules. Реалізує інкапсуляцію та явні публічні API. Розділяє внутрішнє й зовнішнє, дозволяє безпечно рефакторити. Добре лягає на сучасні білдери й tree-shaking.
• Observer / Pub–Sub. Події DOM, EventTarget, RxJS — усе це про «підпишись і реагуй». Зручно для глобальних повідомлень, аналітики та «живих» оновлень.
• Strategy. Корисний тоді, коли алгоритм обирають під час виконання. Різні валідатори форм, різні сортери списку, форматери дат/валют. Замість if/else — словник стратегій з однаковим інтерфейсом.
• Factory. Відповідає за створення компонентів із конфігів: динамічні форми, таблиці з колонами «по схемі», реєстр віджетів. Плюс — легше тестувати варіанти.
• Adapter. Дозволяє обгортати сторонні SDK/API під свій контракт.
• Decorator. У фронтенді частіше — як HOC/композиція. У сучасному React перевага за композицією та хуками.

Архітектурні та UI-патерни у фреймворках

• React. У React головне — композиція. Розмежуйте відповідальності: контейнери працюють із даними й побічними діями, «вітрини» малюють інтерфейс. Загальну поведінку оформлюйте хуками.
• Vue. Composition API та provide/inject допомагають збирати поведінку з дрібних блоків.
• Angular. Dependency Injection з коробки формує чисту межу між компонентами й сервісами. RxJS — не лише «стріми», а й дисципліна: чіткий життєвий цикл, відписки, оператори для backpressure (throttle/debounce).

Як патерни допомагають у повсякденній роботі

По-перше, швидше адаптуються нові люди — їм зрозуміло, де лежать дані, де обробка, де відмалювання. По-друге, простіше тестувати — кожна частина має свою невелику відповідальність. По-третє, легше міняти бібліотеки, адже адаптер забрав «брудну» інтеграцію на себе. І ще один плюс — продуктивність. Коли логіка покладена «по поличках», легше помітити вузькі місця: важкі списки виносимо на віртуалізацію, повторні обчислення — у мемоізацію, зайві перерендери — під контроль.

Підпишіться на наш Ютуб-канал! Корисні відео для програмістів чекають на вас! YouTube

Оберіть свій курс програмування! Шлях до кар’єри програміста починається тут! Подивитись

Корисні звички, які варто опанувати

Корисно розвести «розумні» та «презентаційні» компоненти. Перші працюють із даними та побічними ефектами, другі відповідають за вигляд і не знають нічого зайвого. Повторювану поведінку (запити, дебаунс, синхронізацію з адресним рядком) виносьте в окремі утиліти або «хуки». Так виникають маленькі «цеглинки», з яких легко будувати екрани. У фреймворків різні механіки, але сенс один: у React — композиція і власні гачки, у Vue — композиційний підхід з явними залежностями, в Angular — сервісний шар із залежностями через ін’єкцію.