Основи синтаксису Python: з чого почати програмування

Python – це мова, яка наче добрий друг в IT-світі: завжди готовий допомогти і не ускладнювати життя. Синтаксис Python настільки простий та інтуїтивний, що з ним впорається навіть той, хто вперше відкриває код. Але не варто його недооцінювати – під цією “доброзичливою” зовнішністю ховається міць для вирішення найскладніших завдань. І почати вивчати Python Start з нуля ви можете на курсах FoxmindEd.

Вступ до синтаксису Python

Основні правила написання коду в Python

Перше, що ви помітите в пайтоні, – це відсутність надокучливих дужок і крапок з комою наприкінці кожного рядка. Замість цього мова використовує відступи (пробіли або табуляції), щоб позначити блоки коду. Тобто якщо у вас роз’їхалися відступи, програма просто відмовиться працювати. Тож увага до деталей – це не просто риса характеру, це основа хорошого коду в Python.

Основні правила:

1. Операторы на одном уровне кода должны быть с одинаковым отступом.
2. Переменные и функции именуются в стиле snake_case (например, my_variable).
3. Коментарі починаються із символу #.

Приклад:

def say_hello(name):

    if name:

        print(f"Hello, {name}!")

    else:

        print("Hello, world!")

Як Python відрізняється від інших мов програмування?

Відразу скажемо: якщо ви раніше працювали з мовами на кшталт C++ або Java, то Python може здатися ковтком свіжого повітря. Немає необхідності оголошувати тип змінної – тут він динамічно визначає його в процесі роботи програми. Та й кількість рядків коду скорочується значно: там, де в C++ вам доведеться написати цілий блок, у Python можна обійтися одним рядком. Звісно, це не робить його ідеальним для всього, але коли потрібно швидко розв’язати задачу – Python поза конкуренцією.

Змінні та типи даних у Python

У Python змінні – це, грубо кажучи, коробочки, куди ми складаємо наші дані. І їй можна присвоїти значення будь-якого типу без зазначення типу даних. Наприклад:

x = 10        # integer

y = 3.14      # floating point number

name = “John” # line

Типи даних включають числа (int, float), рядки (str), списки (list) і словники (dict). Цей гнучкий підхід дає змогу не думати про те, який тип даних використовувати, але при цьому важливо розуміти, що Python працює з об’єктами, і кожен об’єкт має свій тип.

Умовні оператори в Python

Тепер поговоримо про те, як змусити програму приймати рішення. Для цього використовуються умовні оператори Python, які дають змогу розгалужувати логіку програми залежно від значень змінних. Основні оператори – це if, else і elif (скорочення від “else if”).

Як працюють оператори if, else та elif?

Якщо хочете змусити ваш код обирати один із кількох шляхів, використовуйте умовні оператори. Усе просто: якщо умова всередині if істинна, виконується код, який іде під нею. Якщо ні – йдемо по гілці else. Приклад:

age = 18

if age >= 18:

    print("You can vote.")

else:

    print("You're too young to vote.")

Приклади використання умовних операторів у Python

Наведемо кілька практичних прикладів:

• Перевірка введеного користувачем віку та виведення відповідного повідомлення.
• Валідація даних перед надсиланням форми.
• Ухвалення рішення на основі даних із файлу або API.

Вкладені умовні конструкції

Що робити, якщо умови стають складними? Використовувати вкладені конструкції. Це коли всередині одного if є ще один if. Наприклад:

if age >= 18:

    if has_passport:

        print("You can travel abroad.")

    else:

        print("You need a passport.")

else:

    print("You're too young to travel alone.")

Але будьте обережні – такі вкладеності легко заплутують код, тому намагайтеся уникати занадто глибоких конструкцій.

Цикли в Python

Цикли – це ключові інструменти для виконання повторюваних дій, поки виконується певна умова. У пайтоні доступні два основні типи циклів: for і while.

Основи циклів for і while

Цикл for ідеально підходить для перебору елементів колекцій, наприклад, списків або рядків. Цикл while, своєю чергою, продовжує виконання коду доти, доки задана умова залишається істинною. Приклад for:

for i in range(5):

    print(i)

Пример while:

count = 0

while count < 5:

    print(count)

    count += 1

Приклади використання циклів для роботи з даними

Цикли дозволяють легко обробляти великі обсяги даних. Наприклад, ви можете використовувати цикл для читання рядків із файлу або обробки елементів списку:

data = [1, 2, 3, 4, 5]

for number in data:

    print(number)

Python робота з файлами – ще одне часте завдання, де цикли відіграють ключову роль.

Як уникнути нескінченних циклів?

Якщо цикл ніколи не завершиться, це може спричинити купу проблем, тож завжди перевіряйте, щоб умова циклу зрештою ставала хибною. Приклад нескінченного циклу:

while True:

    print("This will run forever!")

Додавайте умови виходу, інакше будете “висіти” нескінченно.

Методи рядків у Python

Коли мова заходить про текст, Python методи рядків дають вам змогу з легкістю форматувати, розділяти або замінювати текст. Це особливо корисно, коли потрібно працювати з введенням користувача або файлами.

Як працювати з текстом і рядками?

Рядки в Python – це послідовності символів, які можна обробляти за допомогою різних методів. Наприклад, можна перевірити довжину рядка або перетворити його у верхній регістр:

text = "hello"

print(text.upper())

Основні методи рядків: split, join, replace

Ось найпопулярніші методи для роботи з рядками:

• split() – розбиває рядок на частини за вказаним роздільником;
• join() – з’єднує список рядків в один рядок;
• replace() – замінює одне значення в рядку на інше.

Приклад:

text = "hello world"

words = text.split() # ['hello', 'world']

new_text = "-".join(words) # "hello-world"

Приклади форматування рядків у Python

Форматування рядків – це як пакування подарунка, тільки тут ви загортаєте змінні в текст. Використовуйте форматовані рядки для зручного виведення значень:

name = "John"

age = 30

print(f"Name: {name}, Age: {age}")

Усе це робить код чистішим і читабельнішим.

Висновок

Тепер у вас є базове розуміння, що таке синтаксис і цикли в python, як працювати зі змінними, умовами та рядками. Програмування – це як пазл, і кожен із цих елементів – частина загальної картини.